Я обіцяв розповідати вам про скажене музло, а скажений у нас не лише блекметал. Цього разу інша частина спектру – #mincecore (фаршкор)
Насправді я пошукав, що цим тегом, часом невпопад, позначають, і знайшов для вас декілька дуже крутих бензопильно-кулеметних гуртів.
"Фаршкор" був започаткований бельгійцями AGATHOCLES в другій половині 80-х.
Ґрайнд сам по собі має витоки в анархічному та краст-панку, антифашизм, субкультурний і не дуже, для ґрайндерів вельми притаманний. AGATHOCLES же додали в мікс ще одну ідеологічну складову – веганізм.
Веганізм – ідеологія, пов'язана з радикальним вегетаріанством і відмовою від продуктів експлуатації тварин узагалі (не лише м'яса та хутра, а й молока, яєць, меду тощо), а також косметики й цигарок, тестованих на тваринах.
Назва "mincecore", схоже, обрана за принципом іронії.
Зауважу, що не всі наведені тут гурти є вегетаріанськими: нерідко мінскором позначають просто політичний ґрайнд у старому стилі.
Пісні AGATHOCLES – не просто хрюканина, а повноцінна соціальна критика: так, чому порубана на шматки тварина – то норма, а пущена на фарш людина – жах? Чому живих істот, із почуттями та взаєминами, можна масово пускати на забій?
Власне, я сам вживаю м'ясо, а тут лише відтворюю контекст – вирішуйте самі.
1. Першим релізом в стилі mincecore, схоже, можна вважати кустарну касету AGATHOCLES "Cabbalic Gnosticism" 1988 року.
Протягом своєї історії AGATHOCLES стали відомі як автори десятків, сотень релізів – переважно репетиційно-концертних сплітів з маловідомими гуртами.
Їхній дебютний повний альбом "Театральна символізація життя" 1992 року – збірка непогано записаного в студії та концертного.
І, що кумедно, друга частина мені подобається більше. Вона абразивна, сира, жива, а на студійних піснях A. занадто сильно переступили на бік дезні.
Перейдімо до іншого культового фаршкорного гурту.
2. Друге, що варто почути – бразильці ROT. Тут уже жодних загравань з дезнею, лише класичний ґрайнд:
* орочий вокал
* гітара-електропилка
* переспрощений ритм, далеко не завжди швидкий.
Наполегливо раджу два перші альбоми.
3. По-третє, словаки ABORTION, що виступали в футболці "FCK PTN", а ще їхній останній альбом "No Lives Matter" випущений з пикою молодого Сталіна на платівці, що, на мою думку, потужний посил. Враховуючи, що ввесь політичний грайнд – це саркастична тенденція.
4. Французи-горграйндери Gronibard колись мали політичний ґрайнд проєкт WARSCARS – приємний кулеметний дезграйнд.
5. Бразильці BAIXO CALÃO – втілення принципу "межі лише в твоїй голові": в одного з їх вокалістів серед кінцівок більш-менш повноцінно працює хіба що права рука. Зате крик який скажений!
Прямі послідовники AGATHOCLES.
6. Іще попав на очі 9 альбом AGATHOCLES – "Грайнд то протест". Навряд він чимось виділяється, окрім пронизливої назви та самогубства басиста Тоні Шепкенса за 3 місяці до його виходу.
Щодо звуку – зауважу ну дуже вже "металевий" малий барабан.
7. Американці BLOODY PHOENIX – грають політичний краст-грайнд, в якому подекуди чути вплив блекметалу.
8. SETE STAR SEPT – цих японських нойзграйндерів я не раджу, але розповісти хочу. Музика, котра може допомогти проблюватися, – для кращого ефекту спробуйте підспівати.
9. DEATH TOLL 80K – ну дуже вже акуратні й технічні фіни. Для тих, кого лякає поганий звук – саме те. Мед на вуха. Грайнд з ухилом в трешметал, я б навіть сказав.
10. FARŠAS – Литва! Кулемет, аудіобезлад і литовська мова – це перемога, я вважаю.
Отака вона штука, цей наш лівацький грайндкор! З українців щось подібне намагалися грати хіба що вінницькі DEGRADANT наприкінці свого шляху, хоч вони й були максимально далекі від лівизни.
FIN
You can read the unrolled version of this thread here: typefully.com/negativo_ua/P2dmANP